Коли ми шукаємо заміну своєму партнерові, то думаємо, що головне знайти підходящий об'єкт, правильний, а далі все буде як треба, влаштується само собою. Але тільки не враховуємо той факт, що куди ми б пішли, то беремо з собою себе. Тому декорації змінюються, а сюжет залишається тим самим...

У відносинах немає готових рецептів, ніхто, крім вас самих, не знає правильної відповіді. І все ж…

Нерідко чую від людей, незадоволених своїм шлюбом, мовляв, розлучусь і найду собі щось краще. Деякі ризикують, роблять цей крок і… розчаровуються. Чомусь не щось краще, навіть приблизно такого партнера не вдається знайти. Чому так відбувається?

Від чого біжимо? Точно не від доброго життя. Накопичується втома один від одного, взаємні претензії, образи. Здається, що ми зробили помилку, вибрали не того. Розчарування надто велике. Той самий човен сімейного щастя розбивається об скелі банальної битовухи.

А хочеться ж легкості як від відносин, так і від життя в цілому. Хочеться, щоб партнер дбав, допомагав справлятися зі складнощами, слухав, чув, розумів. А від цього що? Не дочекаєшся! Тільки кисла фізіономія по вечорах, навіть поговорити нема про що.

І тоді з'являється рятівна думка: «А піду-но я і знайду собі іншого, кращого. Почну все з чистого листа, так би мовити. Не вийшло з цим, що ж буває. Зате вийде з іншим. Тепер і досвіду побільше і я точно знаю, хто мені потрібен».

І уява починає малювати вельми привабливі картинки. Ось ми знайомимося з цією іншою людиною. Він не схожий на нинішнього чоловіка або дружину, а майже повна протилежність. Він ідеал — як із картинки зійшов. Кохання з першого погляду, пристрасть, вихор емоцій. Вжуууууууууух!

Ну або уявляємо собі рівні, але повні ніжності, розуміння і підтримки відносини. У яких багато легкості та свободи. Залежно від того, чого так сильно не вистачає зараз.

І, поставивши хрест на невдалому шлюбі, навіть не намагаючись полагодити горезвісний човен, ми розлучаємося і вирушаємо на пошуки…

Що відбувається далі?

А далі починається низка знайомств з новими людьми. І тут найчастіше події розвиваються за двома варіантами:


1. Трапляються всі не ті.

Ми мимоволі порівнюємо нових претендентів з колишнім партнером і нові не дотягують або навіть сильно програють колишньому. За час сімейного життя людина стала вже рідною, ми знаємо, як облупленого з усіма недоліками, дивностями, звичками. А в нових знайомих нам все незвично. Їхні недоліки здаються жахливо неприємними. Ми з подивом виявляємо, що колишній наш не такий вже й поганий. Тим більше, що на відстані і після часу погане забувається, а згадується хороше і тепле.


2. Ми зустрічаємо того самого (або ту саму) свій ідеал.

Радіємо! Так, все було недаремно! Нарешті, ось воно заслужене щастя. Тепер заживемо!

Але через якийсь час відбувається щось несподіване і не укладається в голові. Перед нами ніби постає зовсім інша людина. Ми дивимось, не в силах повірити своїм очам — як ми змогли ТАК зачаруватися цією людиною? Як? Наше бажання щастя було настільки великим, що нам довелося навісити багато ілюзій на цю людину і зробити з нього героя свого роману і рятівника. А потім ми неминуче стикаємося з реальністю і розчаровуємося.

Коли ми шукаємо заміну своєму партнеру, то виходимо з ідеї, що головне знайти підходящий об'єкт, правильний, а далі все буде як треба, влаштується само собою. Але тільки не враховуємо той факт, що куди ми б пішли, то беремо з собою себе. Тому декорації змінюються, а сюжет залишається тим самим.

Життя може скластися по-різному. Ми дійсно можемо зустріти відповідну людину і прожити з нею душа в душу все життя. Але можемо і метатися в нескінченних пошуках, перебираючи варіанти і так нікого і не знайти. Тому перш ніж ухвалити остаточне рішення про розлучення, візьміть паузу і поміркуйте…

Якщо у партнерів є взаємне бажання зберегти відносини, то шанс подолати кризу і знову поставити на воду сімейний човен все-таки є.

Життя як диво. Психологія