Про жіноче щастя...

Шлюб не рятує від самотності і не вирішує більшість проблем, а скоріше додає нових. Особливо якщо дівчина прагне до РАГСу з якихось інших причин, крім усвідомленого зрілого кохання…

Моя знайома мріяла про заміжжя зі шкільної лави. Ось як навчилася пекти самсу, виводити чорничні плями і натирати дзеркала білизняною синькою, так і усвідомила свою абсолютну готовність.

Пошуки розпочалися ще у випускному класі, адже непристойно бути дівчині одній. Батьки запрошували потенційних кандидатів на оглядини та розмовляли на предмет шкідливих ідей та звичок. Хлопці йшли косяками, але мимо. Один мріяв про подорожі у віддалені місця планети, типу повіту Медог. Другий навчався на трояки і збирався працювати водієм маршрутки. Третій планував емігрувати в Ізраїль і прийняти іудаїзм.

Через кілька років кавалери в радіусі району закінчилися, батьки переїхали жити на дачу і стали підшуковувати претендентів там. Екзаменували фермерського сина, племінника голови та брата провідного агронома. Розхвалювали на всі лади потенційну наречену. Трикімнатна квартира, середня спеціальна освіта та вміння відчищати водопровідні гвинти зубними щітками.

Весілля нарешті відбулося. Новоспечений чоловік склав у мішок свої кеди, вудки, цвяхи-батарейки і в'їхав у столичну квартиру. Швидко освоївся, об'ївся тортом «Графські руїни» і смикнув, що можна і не працювати. Переглянув усі випуски «Давай одружимося», обзавівся однодумцями та новими традиціями, на кшталт чоловічої лазні по четвергам та ігор у покер по суботах.

Анамнез на сьогоднішній день: у неї троє дітей, чотири собаки (бачиш він дуже любить худих китайських чубаток), непрацюючий чоловік-інвалід (що якось влаштувався на завод і в перший тиждень роботи отримав травму), гори прання, каструлі борщів, садки та відпочинок на дачній ділянці. Зате не одна…

Бажати заміжжя тільки тому, що настав час, хочеться з'їхати від батьків, народити дитину, кинути обридлу роботу, емігрувати в Америку, похизуватися в фаті і урочисто розрізати весільний торт в стилі «омбре», бути як за кам'яною стіною, регулярно займатися сексом і нічим не відрізнятися від інших — не причина. Все це можна з легкістю реалізувати і без чоловіка.

Насправді у жінки вирішується більшість проблем, коли вона перестає хотіти заміж. Коли не пов'язує поняття заміжжя з поняттям абсолютного щастя і не вважає перебування в шлюбі панацеєю від усіх бід.

Адже після маршу Мендельсона кількість питань і завдань порядком збільшується. З'являються випробування побутом, дітьми, безгрошів'ям, щоденним хропінням. Можуть не зійтися політичні погляди та гастрономічні уподобання. Захлеснути роздратування через його звички годинами засідати в туалеті і заливати підлогу в ванній з такою спритністю, ніби прорвало провідну трубу.

Так що якщо не передбачається зрілого усвідомленого кохання - не може бути і заміжжя. Бо присутність почуттів — це єдина можливість обійти всі підводні рифи і залишитися цілою, неушкодженою, а головне — щасливою по-справжньому.

Автор: Ірина Говоруха