«Слухай, мій завів собі коханку. Молоду. І я не знаю, як бути!» – Інна подивилася на мене так, ніби я зараз дам їй безцінну пораду. І все у них з чоловіком відразу налагодиться.

Інну я знаю все життя, ми дружимо років з чотирнадцяти. А зараз нам вже було за сорок. Вона витягла мене на сходову клітку: нібито покурити, але насправді їй було погано, їй терміново потрібна чиясь допомога. Інна – жінка сильна, майже ніколи не скаржилася, у неї завжди було «все супер». Так що звернення до мене було сигналом тривоги. Її чоловік – прекрасний лікар, роман закрутив з кимось у своїй лікарні. Але що я міг їй сказати? Я, людина, яка сама завжди крутила романи направо-наліво.



Мені, звичайно, добре було радити. Нарадив, покурив, пішов. А Інна щовечора засинала поруч з чоловіком, знаючи, що можливо години за три до того він так само лежав з іншою жінкою. Вона пам’ятала, що в його кабінеті був зручний диван, хірургам же важливо відпочивати після важкої операції.

Інна завжди була красунею, завжди з хорошою фігурою, завжди масажі, косметологи, солярії. Але після сорока вона перейшла в категорію «старих дружин». Ніякий косметолог від цього не врятує. «Стара» – це не про вік і зовнішність, це про довгий стаж спільного життя. І чоловіче сприйняття жінки.

Справа в тому, що у чоловіків приблизно в тому ж віці, після сорока, починається раптом «нова юність», вони поводяться як підлітки. Закохуються в першу зустрічну юну реготуху з переконливими грудьми. Це такий прощальний сплеск гормонів, спроба довести собі: «Так я ще ого-го!». Оточують дівчину турботою, ресторанами, сережками. І дівчина приймає залицяння, дівчині це приємно, вона доставляє чоловікові всякі радості.

А що дружина? Що з нею робити? Це головне питання.

Нерозумний чоловік заявляє їй, що йде. Потім роки три з молодицею, потім молодиця його кидає, тому що він все-таки старий для неї, тому що вже набрид, тому що знайшла собі молодшого і веселішого. Кидає, часто прихопивши законну частину майна. Один мій знайомий так ось божеволів від любові, у них різниця була 25 років. А потім вона його кинула. І він помер від інфаркту. Похоронами займалася його колишня дружина, стара дружина.

Не можна обіцяти першій зустрічній дівчині вічну любов. Тобто можна, але без юридичного оформлення. Тіла приходять і йдуть, а розум треба зберігати. А це мало хто вміє з чоловіків в ризикованому віці за сорок.

Правило тут найпростіше. Немає нікого в житті надійнішого, ніж стара добра дружина. Немає в світі нікого ріднішого і ближчого, ніж вона. Ви ніби пройшли разом маленький Сталінград. І вижили. Їм можна зраджувати, але кидати їх не можна. Старих дружин треба берегти.

Стара дружина не продасть, не кине, не обдурить. Стара жінка – це скарб. І з кожним роком вона тільки зростає в ціні. Вона дозволить чоловікові будь-які забави, вона все зрозуміє з посмішкою смирення, навіть порадить, яка краща краватка для побачення. Можна погратися з однією, другою, третьою, але потім – кидати всіх за борт і повертатися до старої дружині. Надійної як армійський друг.

І я знаю відмінні приклади. Коли чоловікові бив біс в ребро. Дружина його навіть виганяла з дому. І років п’ять жили окремо. А потім він раптом приходив в гості до старої дружині, з пляшкою вина. І в кінці вечора вона говорила: «Гаразд, можеш залишитися, куди ти серед ночі?». Він питав здивовано і з надією: «Можна, так? Правда?». І залишався. Тому що молодої коханки давно вже не було, награлися, він тепер був один. І стара дружина була теж одна. Вони були потрібні один одному. І незабаром він перевозив назад всі свої речі. Ці пари тепер живуть як голубок і горлиця, дивлюся і милуюся. Навіть дивно згадати, які там були пристрасті, які сльози.


А що ж моя подруга Інна? Я за них дуже переживав. Але вона повела себе мудро. Не скандалила, чоловіка не виганяла. Терпіла. І чоловік не дурив, не заявляв, що йде до молодиці. Після тієї нашої розмови на сходовому майданчику минуло років п’ять. Інна з чоловіком як і раніше разом. Нещодавно був у них в гостях: миле подружжя. Ми знову вийшли з неї покурити, я запитав: «Ну як ви?». Інна усміхнулася: «Перебісився».

Так, розумний чоловік завжди залишає мости. І на колишньому березі його завжди чекає вона, стара улюблена дружина. У них попереду ще довгий вечір, красивий захід удвох.