Мама та тато дивилися телевізор, як раптом мама сказала: "Я втомилася, вже пізно, піду спати". Замочила квасолю, витягла з морозилки м'ясо для завтрашньої вечері, перевірила, чи вистачить мюслі на сніданок, насипала цукор у цукерку, розставила на столі тарілки на ранок, поклала біля кожної ложки, заправила кавоварку… Повісила мокрі речі на сушарку і пришила відірваного ґудзика. Зібрала іграшки, розкидані по всій вітальні, поставила телефон на зарядку. Полила квіти, вставила новий пакет для сміття і поправила зім'ятий рушник. Зітхнула, потяглася і вирушила до спальні. На хвилинку зупинилася, щоб написати повідомлення вчительці, поклала гроші дитині на завтрашню екскурсію та дістала з-під стільця книжку. Потім вмилася, змастила обличчя кремом та почистила зуби.

- Хіба ти не пішла спати? – крикнув тато.
– Іду, – відповіла мама.

Почистивши зуби, вона підлила води собаці в миску. Замкнула на ключ вхідні двері і вимкнула світло в коридорі. Зазирнула до дітей, вимкнула в них світло та телевізор, підібрала з підлоги сорочку та шкарпетки та віднесла їх у кошик для брудної білизни. Поговорила зі старшим сином, який все ще робив уроки. Діставшись до спальні, поставила годинник, приготувала речі наступного ранку, упорядкувала взуття в передпокої і додала три пункти до списку термінових справ. У цей момент тато вимкнув телевізор і сказав: Я пішов спати. І справді, не довго думаючи, вирушив до спальні. Загалом нічого особливого. Чому ж жінки живуть довше? Тому що не можуть піти завчасно: у них надто багато справ.

© Саманта Вільяр та Сара Брун (з книжки "Як жити, коли все на тобі").